Про фермерське господарство закон

Сайт на реконструкции

  • C 13 апреля 2018 года — 17%
  • в марте 101,1%
  • в феврале 100,9%
  • в январе 101,5%
  • в декабре 101,0%

Закон України від 31.03.2016 р. № 1067-VIII

Про внесення змін до Закону України «Про фермерське господарство» щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести до Закону України «Про фермерське господарство» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 45, ст. 363 із наступними змінами) такі зміни:

1) частину першу викласти в такій редакції:

«1. Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону»;

2) перше речення частини четвертої замінити двома реченнями такого змісту:

«4. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа — підприємець. Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, діє на основі Статуту»;

3) доповнити частиною п’ятою такого змісту:

«5. Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім’ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України.

Фермерське господарство без статусу юридичної особи організовується на основі діяльності фізичної особи — підприємця і має статус сімейного фермерського господарства, за умови використання праці членів такого господарства, якими є виключно фізична особа — підприємець та члени її сім’ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України. Особливості створення та діяльності сімейного фермерського господарства без набуття статусу юридичної особи регулюються положеннями статті 8 1 цього Закону.

Головою сімейного фермерського господарства може бути лише член відповідної сім’ї.

Залучення сімейним фермерським господарством інших громадян відповідно до статті 27 цього Закону може здійснюватися виключно для виконання сезонних та окремих робіт, які безпосередньо пов’язані з діяльністю господарства і потребують спеціальних знань чи навичок».

2. Статтю 7 викласти в такій редакції:

«Стаття 7. Надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель державної та комунальної власності

1. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України».

3. Текст статті 8 викласти в такій редакції:

«1. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою».

4. Розділ II доповнити статтею 8 1 такого змісту:

«Стаття 8 1 . Особливості створення та діяльності сімейного фермерського господарства без набуття статусу юридичної особи

1. Сімейне фермерське господарство без статусу юридичної особи організовується фізичною особою — підприємцем самостійно або спільно з членами її сім’ї на підставі договору про створення сімейного фермерського господарства.

2. Договір про створення сімейного фермерського господарства укладається членами однієї сім’ї в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

3. Головою сімейного фермерського господарства без статусу юридичної особи є член сім’ї, зареєстрований як фізична особа — підприємець і визначений договором про створення сімейного фермерського господарства.

4. Від імені сімейного фермерського господарства без статусу юридичної особи має право виступати голова цього господарства або уповноважений ним один із членів господарства.

5. Умови договору про створення сімейного фермерського господарства визначають:

а) найменування, місцезнаходження (адресу) господарства, мету та види його діяльності;

б) порядок прийняття рішень та координації спільної діяльності членів господарства;

в) правовий режим спільного майна членів господарства;

г) порядок покриття витрат та розподілу результатів (прибутку або збитків) діяльності господарства між його членами;

ґ) порядок вступу до господарства та виходу з нього;

д) трудові відносини членів господарства, інші положення, що не суперечать чинному законодавству».

5. Статтю 9 доповнити частиною п’ятою такого змісту:

«5. Фермерським господарствам зі статусом сімейних фермерських господарств надається додаткова державна підтримка у порядку, передбаченому Законом України «Про державну підтримку сільського господарства України».

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

www.buhgalteria.com.ua

Про фермерське господарство

1. Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її.

1. Відносини, пов’язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Земельним кодексом України ( 2768-14 ), цим.

1. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського.

1. Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.

2. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

1. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної.

1. Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство.

1. Новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення, а у.

Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує.

Кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами.

1. Землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок.

1. Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

1. Фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право:

а) продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу.

1. Фермерські господарства, у власності яких є земельні ділянки, надані їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону, зобов’язані:

а) забезпечувати використання.

1. Фермерське господарство має право споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди на належних йому, його членам на праві власності земельних ділянках відповідно до затверджених.

1. На землях фермерських господарств особи мають право вільного проходу, проїзду всіма видами транспорту по дорогах, пересування на човнах, купання у водоймах на належних фермерським.

Фермерське господарство має право використовувати для потреб господарства загальнопоширені корисні копалини (пісок, глина, гравій, торф тощо), лісові угіддя, водні об’єкти та прісні підземні.

До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в.

Майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті.

1. Фермерське господарство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями у межах майна, яке є власністю фермерського господарства.

2. Звернення стягнення на земельні ділянки, надані у.

1. Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов’язання.

2. За рішенням членів.

1. Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

2. Якщо фермерське господарство успадковується двома або.

1. Фермерське господарство діє на умовах самоокупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів та інших джерел, не заборонених законодавством.

1. Фермерське господарство зобов’язане дотримуватися встановлених відповідно до законодавства екологічних, ветеринарно-санітарних правил і норм щодо якості виробленої продукції та інших.

Фермерські господарства разом з іншими сільськогосподарськими товаровиробниками мають право створювати обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи, кооперативні банки, спілки, інші.

1. Трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за.

Фермерське господарство веде бухгалтерський облік результатів своєї роботи і подає відповідним органам фінансову звітність, статистичну інформацію та інші дані, встановлені законодавством.

1. Фермерське господарство має право відкривати на свій вибір у будь-якій установі банку поточні та вкладні (депозитні) рахунки, розпоряджатися власними коштами.

Страхування майна фермерського господарства здійснюється відповідно до закону.

Оподаткування фермерського господарства провадиться у порядку, встановленому законом.

1. Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів фермерського господарства.

2. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють.

1. Представницьким органом фермерських господарств України є Асоціація фермерів та приватних землевласників України.

2. З метою забезпечення прав і законних інтересів громадян України.

1. Члени фермерського господарства і особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і пенсійному.

Діяльність фермерського господарства припиняється у разі:

1) реорганізації фермерського господарства;

2) ліквідації фермерського господарства;

3) визнання фермерського.

1. Рішення про припинення діяльності фермерського господарства приймається:

а) власником у разі реорганізації або ліквідації фермерського господарства — відповідно до закону та Статуту.

За порушення положень цього Закону посадові особи та громадяни несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

1) Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» ( 2009-12 ).

www.ukr-kodeksy.com

П’ять цікавинок для фермерів: ексклюзивно від законодавця

3 квітня 2016 р. набрав чинності Закон України від 18.02.16 р. №1012-VIII «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів», яким передбачено низку змін, зокрема зменшення переліку земель, які не підлягають передачі у власність та користування на земельних торгах, до витрат переможця додано витрати на підготовку земельної ділянки до торгів тощо.

На черзі – підписання Президентом України Закону, прийнятого 31.03.2016 р. Верховною Радою України, «Про внесення змін до Закону України «Про фермерське господарство» щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств» (проект №1599).

Що змінюється цим законом? Насамперед, визначення фермерського господарства. Основна концепція полягає у тому, що відтепер фермерське господарство може бути організоване у формі юридичної особи або як фізична особа-підприємець. Так, згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» у новій редакції, фермерське господарство (далі – ФГ) є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Згідно з ч. 4 ст. 1, фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа-підприємець. Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, діє на основі Статуту. У новій доповненій ч. 5 ст. 1 передбачено, що фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства за умови, що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім’ї, відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України. Фермерське господарство без статусу юридичної особи організовується на основі діяльності ФОП і має статус сімейного фермерського господарства, за умови використання праці членів такого господарства, якими є виключно ФОП та члени його сім’ї, відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України. Головою сімейного фермерського господарства може бути лише член відповідної сім’ї.

Отже, з наведеного можемо виокремити чотири форми фермерського господарства, а саме: ФГ – юридична особа, сімейне ФГ – юридична особа, ФГ – фізична особа підприємець, сімейне ФГ – фізична особа-підприємець. Очевидно, що законодавець впроваджує сімейні ФГ, пропонуючи їм самоорганізуватися на основі ФОПа – фізичної особи-підприємця, яким оформляється один із членів господарства.

1. Перша юридична невизначеність виникає при аналізі ч. 1 ст. 3 Закону України «Про фермерські господарства» та ст. 3 Сімейного кодексу України, на яку йде посилання при визначенні сімейного ФГ. Так, згідно з ч. 1 ст. 3 закону, членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Окремо закон вказує, що до членів сім’ї для цілей цього закону належать дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні й двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім’ї та родичами (батьки такої особи й батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти).

Однак, у ст. 3 Сімейного кодексу відсутній чіткий перелік осіб, які вважаються членами сім’ї. Крім того, СК України взагалі визначає концептуально іншу позицію. Так, згідно з ч. 2, 3, 4 ст. 3 СК України: «Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Права члена сім’ї має одинока особа. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства».

Отже, у нововведеннях при визначенні сімейного ФГ наводиться посилання на ст. 3 СК України де вказується визначення сім’ї. Разом з тим, Закон України «Про фермерське господарство» вже містить перелік осіб, які можуть бути членами фермерського господарства, і цей перелік включає не лише членів сім’ї, а й родичів.

Окремо слід зазначити, що тоді відповідно до ч. 3 ст. 3 СК України, сімейне ФГ теоретично може створити навіть одинока особа, оскільки за СК України вона має статус сім’ї, а також, що не менш важливо, ФГ можуть створити особи повністю не пов’язані родинними стосунками, оскільки (згідно з ч. 4 ст. 3 СК України) підставами створення сім’ї є «інші підстави, не заборонені законом та такі, що не суперечать моральним засадам суспільства», що, як відомо, є оціночним поняттям. Напрошується висновок, що законодавець дав можливість усім, хто бажає проживати разом з будь-яких підстав, створити ФГ з сімейним статусом. Це може стати поштовхом до більшого розповсюдження родових помість та екопоселень, коли відбувається об’єднання двох і більше сімей в одну громаду.

2. Другим нюансом, на який слід звернути увагу, є встановлення обмеження в останньому реченні ч. 5 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство», яке стосується залучення сімейним ФГ інших громадян лише для виконання сезонних та окремих робіт, які безпосередньо пов’язані з діяльністю господарства і потребують спеціальних знань чи навичок. Залучення в якості кого? Якщо у ролі працівника, то у ч. 1 ст. 27 Закону про фермерські господарства зазначено: «У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи у ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом)». Відтак, у нововведенні визначено обмеження на залучення працівників лише на сезонні та спеціалізовані роботи, натомість у чинній нормі (яка наведеним законопроектом не скасовується) такого обмеження не міститься.

3. Окремо щодо сімейного ФГ слід зазначити, що законодавець додав до Закону України «Про фермерське господарство» ст. 8 1 , якою більш детально регулює організаційно-правові моменти сімейного ФГ. Так, сімейне ФГ без статусу юридичної особи створюється на підставі оформлення голови господарства як фізичної особи-підприємця. Однак це ще не все. Надалі члени сім’ї зобов’язані укласти договір між собою у письмові формі та посвідчити його нотаріально. У ч. 5 ст. 8 1 передбачені істотні умови, які повинні бути врегульовані сім’єю для створення сімейного ФГ. Наведені вимоги дуже нагадують основні розділи статуту юридичної особи, різниця лише у тому, що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» для створення юридичної особи не вимагається нотаріального посвідчення її статуту (засвідчення справжності підписів засновників на ньому), а за нотаріальне посвідчення договору про створення фермерського господарства необхідно буде заплатити.

4. Важливу увагу заслуговує аналіз оподаткування сімейного ФГ. Це питання не піднімається у проекті закону №1599.

Аграрії знають, що для них створено два спецрежими оподаткування, це 4-та група єдиного податку та спецрежим ПДВ. Разом з тим, звернімося до термінології ПК України. Так, відповідно до п. 14.1.235 п. 14.1. ст. 14 ПК України: «сільськогосподарський товаровиробник для цілей гл. 1 розд. XIV цього Кодексу – юридична особа, незалежно від організаційно-правової форми , яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, а також здійснює операції з її постачання».

Щодо спецрежиму ПДВ, то відповідно до п. 209.1. ст. 209, спецрежим ПДВ може обрати резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського й лісового господарства та рибальства і відповідає критеріям, встановленим у п. 209.6 цієї статті. Згідно з п. 209.6. ПК України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, у якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75% від вартості усіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12-ти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Щодо спрощеної системи оподаткування, то на 4-ій групі мають право перебувати сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75%. Вище зазначалося, що с/г товаровиробник – це юридична особа, а тому фізична особа не може перебувати на 4-ій групі оподаткування єдиним податком, залишаються перші 3 групи.

Отже, законодавець у ПК України використовує такі терміни як «юридична особа» та «підприємство». Зважаючи на це, сімейне ФГ оформлене як фізична особа-підприємець претендує лише на перші 3 групи єдиного податку. Що вигідно – вирішувати фермерам, але питання, чому сімейні ФГ позбавили можливості користуватися тими пільгами, які ще існують для с/г товаровиробників, залишається відкритим. Маємо надію, що законодавець виправить це питання.

5. Фермерство і приватизація. Дія закону про сімейні ФГ у взаємодії з законом «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів».

Слід звернути увагу на питання отримання землі для ФГ. Так, набуття у власність і користування земель для ведення ФГ регулюється виключно Земельним кодексом України (відповідно до нової редакції ст. 7, що міститься у проекті №1599). Зважаючи на норми безоплатного виділення земель державної та комунальної власності, для ведення ФГ виділяється земля у розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство, для ОСГ – не більше ніж 2 га.

Разом з тим, згідно з абз. 16 ч. 2 ст. 134 ЗК України у редакції закону «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів», з переліку земельних ділянок, які не підлягають продажу на земельних торгах виключено ділянки для ведення фермерського господарства. Зважаючи на це, земельні ділянки площею більше, ніж передбачено нормами безоплатної передачі, фермер повинен придбати або ж отримати в оренду на земельних торгах. Може виникнути ситуація, коли для того, щоб отримати в оренду сусіднє поле, фермеру необхідно буде змагатися за нього на торгах.

Крім того, зважаючи на наведене, виникають питання реалізації ч. 4 ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство». А саме, громадяни України, які до 1.01.2002 р. отримали у постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок розміром до 100 га сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 га ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років. Постає питання: як тепер реалізувати переважне право на викуп, отримання в оренду земельних ділянок для ведення ФГ тій категорії громадян, які до 1.01.2002 р. отримали у постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, якщо понад норму ФГ може отримати земельні ділянки лише на земельних торгах?

На нашу думку, мета закону – переведення великих особистих селянських господарств у статус фермерських господарств та виведення з тіні усіх дрібних виробників с/г продукції, а відповідно, і їх оподаткування. Отже, вбачаємо у новому законі додаткове регулювання й оподаткування такої діяльності, впроваджується ще одна організаційно-правова форма господарювання на селі. Чи підуть на користь суспільству такі зміни – покаже час. Можна зробити висновок, що держава, яка хоче позитивних змін, повинна думати не про те, як оподаткувати село, а як його збагатити, підтримати, відновити. Однак то вже політика.

yur-gazeta.com

Зміни від 31.03.2016 до Закону України «Про фермерське господарство» (19/06/2003)

Набрання чинності: 01.05.2016

Стаття 1. Поняття фермерського господарства

1. Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

2. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї, відповідно до закону.

3. Фермерське господарство має найменування та може мати печатки.

4. Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Стаття 7. Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства

1. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

2. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

3. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

4. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом. Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або укладання договору оренди. Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться після збирання врожаю на цій ділянці попереднім землекористувачем.

5. Громадянам України – членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

6. Земельні ділянки, розмір яких перевищує розмір, встановлений у частині 5 цієї статті, передаються громадянам у приватну власність для ведення фермерського господарства на підставі цивільно-правових угод.

7. Земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

8. Землі лісового і водного фондів, що входять до складу сільськогосподарських угідь, не можуть передаватися у приватну власність для ведення фермерських господарств, за винятком невеликих – до 5 гектарів ділянок лісів у складі угідь фермерського господарства і невеликих – до 3 гектарів ділянок під замкненими природними водоймами. Фермерське господарство має право проводити залісення частини земель та будувати замкнену водойму на земельній ділянці, що належить фермерському господарству чи його членові на праві приватної власності.

Стаття 8. Державна реєстрація фермерського господарства

1. Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

www.yurfact.com.ua

Смотрите еще:

  • Закон о связи рф с поправками Закон «О связи»: действующая редакция Федеральный закон от 07.07.2003 года №126-ФЗ «О связи» регулирует правовые основы в области сотовой коммуникации на территории России и устанавливает права […]
  • Ночевка правило написания Поиск ответа Всего найдено: 13 Добрый день. Какой суффикс в слове речовка/речевка -ев- или -овк-, от какого слова образовано данное слово, каким правилом руководствоваться при написании слова […]
  • Химкинский мировой суд Химкинский мировой суд В связи с переездом 9-10 июля 2018 г. судебный участок №257 Химкинского судебного района Московской области прием граждан и документов не осуществляет. С 11 июля 2018 г. судебный […]
Закладка Постоянная ссылка.

Комментарии запрещены.