Правила подовження

Подовження приголосних

1. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:

а) перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім Р. множини), що закінчуються на , наприклад: насіння, колосся, волосся, зілля, гілля, бадилля, знаряддя, клоччя, роздоріжжя, сторіччя, піддашшя, а також у похідних від них (але: волосяний, колоситися). Якщо в Р. відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подовження зберігається, наприклад: відкриттів, почуттів, здобуттів, життів;

б) перед я, ю, і, є в усіх відмінках деяких іменників чоловічого, жіночого та спільного роду І відміни (за винятком Р. множини із закінченням -ей), наприклад: Ілля, рілля, стаття, суддя (але: кутя, свиня, попадя);

в) перед ю в Ор. відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в Н. відмінку основа їх закінчується на один м’який або шиплячий приголосний, наприклад: віссю, міддю, даллю, міццю, намороззю, подорожжю, річчю, розкішшю; (але нехворощю)

г) перед я, ю у прислівниках типу навмання, спросоння, зрання, попідвіконню, попідтинню;

д) перед є, ю у формах теперішнього часу дієслова лити (литися), наприклад: ллє, ллю, ллєш, ллють, ллємо, ллєте, ллється, ллються та похідних <виллєш, наллю).

2. Подовження не відбувається:

а) у словах: отой, оцей, отут, отам, отепер, отоді, піти, званий, дані, даний (але: дання, данник, подання);

б) якщо в Ор. відмінку іменників жіночого роду III відміни м’який приголосний (зубний або шиплячий) стоїть не між двома голосними, наприклад: більшістю, областю, жовчю, Керчю, фальшю, честю, радістю, кволістю, заздрістю, вірністю, молодістю, пошестю, швидкістю, смертю.

Викладене вище правило стосується також слів: передмістя, тертя, повністю, зап ‘ястя, подільський від Поділля, трипільський від Трипілля, поліський від Полісся (але: боннський від Бонн, прусський від Пруссія, філіппінський від Філіппіни, даккський від Дакка).

www.ukrtvory.com.ua

Правила подовження

Головна Документознавство Мова ділових паперів

1.Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:

а) префікса й кореня: відділ, ввічливий, віддати, заввишки, оббити, роззброїти;

б) кінця першої і початку другої частини складноскорочених слів: військкомат, .міськком;

в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий), -ник: день — денний, ранок — ранній, причина — причинний, закон — законний, година — годинник, вікно — віконниця.

Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний — безвинність — безвинно, законний — законність — законно, туманний — туманність — туманно;

г) якщо основа дієслова минулого часу закінчується на с, після якого йде частка -си: винісся, розрісся, трясся.

Буквосполучення нн пишеться:

а) в суфіксі -енн(ий): здоровенний, сич єн пий, численний;

б) у прикметниках з наголошеними суфіксами -анн(ий), -енн(ий), -янн(ий): здійсненний, вблаганний, недозволенний, недоторканний, незрівнянний, нечисленний, непримиренний, несказанний, нескінченний. а також у прикметнику старанний;

в) у прикметниках на -енн(ий) старослов’янського походження: благословенний, блаженний, священний, огненний.

2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:

а) перед я, ю, і, с в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): знання, знанню, у знанні; сторіччя, сторіччю, у сторіччі; життя, життю, ужитті; знаряддя, знаряддю, у знарядді; зілля, зіллю, у зіллі; Запоріжжя, Запоріжжю, у Запоріжжі; волосся, волоссю, у волоссі; питання, питанню, на питанні;

б) якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подвоєння зберігається: почуття — почуттів; відкриття — відкриттів та ін;

в) перед я, ю, І, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини з закінченням -ей): суддя, судді, суддю, суддів і т. д.; стаття, статті, статтю, статтею (але в. родовому множини — статей); рілля, ріллі, ріллю, рі.иею;

г) перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м’який або шиплячий приголосний: тінь — тінню; мить -миттю; молодь — молоддю; вісь — віссю; міць — міццю; подорож — подорожжю: ніч — ніччю; розкіш -розкішшю; річ — річчю; Рось

г) перед я, ю в прислівниках типу: зрання, спросоння, навмання та

д) перед ю, є у формах теперішнього часу дієслова лити (литися)

— ллю, ллєш, ллє, ллємо, лчєте, ллють, ллється, ллються; а також у похідних вшию, наллю, наллсмо, наллють.

1. Від поданих слів в утворіть нові, в яких було б подвоєння літер. Складіть з ними речення:

голина, день, закон, кордон, стіна, благати, зелень, клітина, корінь, молодь, мить

2. Перекладіть українською мовою.

Язык — духовное богатство народа. «Сколько я знаю языков, столько раз я человек», — говорит народная мудрость. Но богатство, воплощенное в сокровищах языков других народов, остается для человека недоступным, если он не овладел родной речью, не почувствовал ее красоты. Чем глубже человек познает тонкости родного языка, тем тоньше его восприимчивость к игре оттенков родного слова, тем больше подготовлен его ум к овладению языками других народов,тем активнее воспринимает сердце красоту слова (В. Сухомлинский).

3. Прочитайте текст. Визначіть його основну думку. Знайдіть слова з подвоєнням, прокоментуйте їх правопис.

Користування сумішшю з двох мов — це одно з найтривожніших явиш загальнопедагогічного характеру. Говорити такою скаліченою мовою — це все одно, шо фати . на розстроєній скрипці. Все одно, шо з дерева красуню різьбити . тупою щербатою сокирою.

Скалічена мова — отупляє, отупляє людину, зводить її мислення до примітива. Бо мова — це лад мислення, це віконця, через які людина бачить світ. Що ж вона побачить, коли віконця — кіптяві, засновані павутинням, засиджені мухами. Отже, шлях боротьби за високу успішність лежить передусім через мовну культуру, бо мовна культура — це живодайний корінь культури розумової, усього розумового виховання, високої, справжньої інтелектуальності (В. Сухамлинський).

Прочитайте висловлювання відомих людей

Ну що б. здавалося, слова. Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива. Як їх почує. (Т. Шевченко)

. Українська мова в багатстві, витонченості і гнучкості форм не поступається ані жодній із сучасних літературних мов слов’янства (М. Драгаманов).

Через рідну мову стали ми на ноги, війшли в сім’ю просвічених європейських народів (М. Возняк).

Мова — це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її (О. Потебня).

Мова — коштовний скарб народу (І. Франко).

Усі слова — співучі струни, коли під майстровим смичком (М. Рильський).

. У кожному слові людському увага до мови доконечна річ для того, шоб думка знайшла свою справжню кришталеву форму (І. Вихованець).

Мова — могутнє знаряддя і шкільного навчання, і наукової, і публіцистичної думки, і ораторського мистецтва, і поетичної творчості, і ділового листування, і дипломатичних переговорів (М. Рильський),

Мова — втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова . (М. Рильський).

m.pidruchniki.com

1)при збігу однакових літер префікса та кореня:

ввічливий, відділ, заввишки, оббити, ззаду, роззброїти, роззява, віддзеркалювати, співвітчизник та ін.

2)при збігу кореня на –н (нь) та суфіксів н(ий), н(ій), — ник, -ниц(я), а також у похідних іменниках та прислівниках

Вина – винний, невинність; день – денний, щоденно; осінь – осінній, баштан – баштанник, година – годинник, щогодинно; письмена — письменник, письменниця; вікно – віконниця; Вінниця.

У випадках, коли немає збігу –н у корені та суфікса –н: буква – буквений (бачимо, що в слові буква «н» немає), екстра – екстрений, дерево – дерев’яний та ін.

У слові дзвіниця немає подвоєння.

3)при збігу основи дієслова минулого часу та постфікса – ся:

винісся, пасся, розрісся

4)кінця першої й початку другої частини складноскорочених слів:

військкомат (перевіряємо: війсь к овий к омісаріат), міськком (бо місь к ий к омітет), страйкком (страй к овий к омітет), юннат (ю н ий н атураліст)

5)у підсилювальному суфіксі – енн (ий), е наголошене:

здоровенний (дуже здоровий), силенний (дуже сильний), численний (дуже чисельний), страшенний (дуже страшний)

6)у прикметниках на – енн(ий), анн(ий), янн(ий), зі значенням можливості або неможливості дії , при цьому на літери Е, А, Я падає наголос:

здійснЕнний (той, який можливо здійснити), нездійсненний, недоторкАнний (якого неможливо торкатися), незрівнЯнний (якого неможливо ні з ким порівняти), несказАнний (про якого неможливо сказати), нескінчЕнний (який не має кінця), незлічЕнний (неможливо злічити).

У прикметнику старанний та усіх його похідних: старанно, старанність.

Так само у похідних від вищенаведених прикметників: здійснЕнність, числЕнність, числЕнно.

— У дієприкметниках ніколи не буває подвоєння:

Завершений, вихований, індустріалізований, скАзаний.

У прикметнику довгожданий немає подвоєння.

У схожих дієприкметниках з іншим наголосом та іншим значенням:

ЗдІйснений – дієприкметник, значення: той, що вже здійснився.

НездОланий – дієприкметник, той, якого поки що не здолали.

НескАзаний – дієприкметник, той, про якого ще не сказали.

7)У прикметниках на енн (ий) старослов’янського походження:

Благословенний, блаженний, огненний, священний.

8)В окремих словах-винятках:

Бовван, бовваніти, Ганна, Ганнуся, Ганнин, лляний, ссати, ссавець.

2) Подовження приголосних

Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються (пишемо дві літери), якщо стоять після голосного:

1)перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників сер. роду 2-ї відміни:

знаряддя, знаряддю, на знарядді, мотуззя, у мотуззі, колосся, гілля, знання, у знанні, збіжжя, збіжжю, сторіччя, у сторіччі, піддашшя, на піддашші.

У родовому відмінку множини іменників, що закінчуються на–ів:

Відкриття – відкриттів, почуття – почуттів.

У похідних словах: гілля – гіллястий, гіллячка, життя – життєвий, життєпис.

У тих самих словах у формі родового відмінка множини пишемо одну літеру:

Знань, знарядь, піддаш, сторіч, угідь.

2)перед я, ю, і, е в усіх відмінках окремих іменників чол. та жін. роду 1-ї відміни:

суддя, суддями, суддів, стаття, статтями, статтею, рілля, ріллею, Ілля, Іллі, Іллею та ін.

— В родовому множини з закінченням – ей:

Стаття – статей, відповідь – відповідей.

— У словах кутя, попадя.

3)Перед ю в орудному відмінку іменників жін. роду однини 3-ї відміни, якщо в називному відмінку основа закінчується на один м’який або шиплячий приголосний:

Молодь – молоддю, мить – миттю, мазь – маззю, вісь – віссю, міць – міццю, тінь – тінню, подорож – подорожжю, ніч – ніччю, розкіш – розкішшю.

Якщо основа таких іменників закінчується на два приголосних, на шч (на письмі щ), на губні звуки (б, п, в, м, ф) або р:

Молодість — молодістю, радість – радістю, кров – кров’ю, матір — матір’ю, пригорщ – пригорщю.

4)Перед ю, є у прислівниках типу :

Зрання, навмання, спросоння, попідвіконню, попідтинню.

5)Перед ю, є у формах тепер. часу дієслова лити (литися) та похідних:

phoenicis.com.ua

Подовження приголосних і подвоєння букв

Подовжені приголосні являють собою збіг двох фонем. Такі звуки вимовляються приблизно в півтора раза довше, ніж звичайні. На письмі вони позначаються подвоєнням букв.

Приголосні звуки подовжуються і відповідно подвоюють­ся букви, якщо одна частина слова (морфема) закінчується, а друга починається на той самий звук: беззвучний (без + звуч­ний), віддати (від + дати), наддніпрянський (над + дніпрян­ський), законний (закон + ний), чавунний (чавун + ний), туманність (туман + ність), розрісся (розріс + ся), піднісся (підніс + ся), піввідра (пів + відра), піввіку (пів + віку), страшком (страйковий комітет), юннат (юний натураліст)-

Але подовження приголосних і відповідно подвоєння букв не відбувається, якщо немає збігу двох однакових приголос­них: казармений (казарм + є + ний), пореформений (по + ре­форм + є + ний), буквений (букв + є + ний), потомствений (потомств + є + ний), дерев’яний, олов’яний, конопляний, пшо­няний.

Подовжується приголосний н у наголошених суфіксах -енн-, -анн-:

а) у прикметниках, які вказують на більшу, ніж звичайна,
чи найбільшу міру якості: страшенний, здоровенний, ви­
соченний, нескінченний, невблаганний, несказанний, нездійсненний, незліченний, нездоланний, недоторканний’,

б) у прикметниках-старослов’янізмах: благословенний, блаженний, мерзенний, огненний, окаянний, священний, спасенний, а також: божественний (із ненаголошеним суфіксом -енн-).

Крім того, подовжується н у словах останній, старанний, притаманний, захланний, численний.

Не подовжується н у прикметниках, які не вказують на більшу, ніж звичайна, міру якості, та в дієприкметниках, на­віть якшо суфікс -єн- чи -ан- у них наголошений: нескінчений, незддланий, нежданий, довгожданий, шалений, скажений, навіжений, жаданий, вихований, з ‘єднаний, придбаний, в’їджджений, сповнений.

У похідних словах написання нн або н зберігається: не­скінченний — нескінченність, нескінчений — нескінченість, не­доторканний —недоторканність, вихований — вихованість, за­безпечений — забезпеченість, навіжений — навіженість, при­таманний — притаманність.

Виникає подовжений приголосний чч в іменниках, утво­рених від прикметників на -цький: донецький — Донеччина, німецький — Німеччина, турецький — Туреччина, гайдамаць’ кий

гайдамаччина. В іменнику Вінниччина, утвореному та­ким самим способом від прикметника вінницький, звук ч не подовжується, хоча й пишеться чч. Не подовжується звук ч і пишеться одна буква ч в іменнику Галичина.

Подовжуються приголосні і подвоюються букви також у словах овва, ввесь, бовван, бовваніти, ссати, ссавець, лляний 0 льняний).

Подовжуються і відповідно позначаються подвоєними бук­вами м’які зубні (д, т, з, с, ц, л, н) та пом’якшені шиплячі (ш, ч, ж), якщо вони стоять між двома голосними:

а) в іменниках середнього роду: засідання, питання, вив чення, життя, знаряддя, мотуззя, колосся, дозвілля, об­личчя, затишшя, бездоріжжя, Запоріжжя; але в назвах — молодих істот подовження немає: теля, щеня, козеня, порося;

6> в орудному відмінку однини іменників III відміни перед закінченням -ю: мідь — міддю, сіль — сіллю, доповідь — доповіддю, мазь — маззю, Оболонь — Оболонню, туш — тушшю, річ — річчю, подорож — подорожжю;

в) у словах Ілля, суддя, стаття, рілля, породілля, баддя, зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню.

Подовжується приголосний і подвоюється буква л у діє­слові ллю, ллєш і т. д., а також у похідних: наллю, виллєш тощо.

Подовження приголосного й подвоєння букв зберігається в різних словоформах тих самих слів та в похідних словах: суддя, судді, суддею, суддів, суддівство, суддівський; життя, життям, життів, життєвий, життєвість, життєздат­ність; Ілля, Іллею, Ілліч, Іллєнко.

Проте немає подовження в прикметниках судейський, жи­тейський та в родовому відмінку множини іменників ста­тей, бадей, породілей. Річ у тім, що в давній українській мові в усіх названих вище випадках після м’якого приго­лосного виступав звуки, наприклад: [суд’йа], [стат’йа], [т’ін’йу], [жиґйа]. Згодом звук й уподібнився до попереднього м’я­кого приголосного: [суд’д’а], [стат’т’а], [т’ін’н’у], [жит’т’а]. Але таке уподібнення не відбулося там, де перед звуком й було вже два або більше приголосних, звук й у такому разі випав: [йун’іс’т’йу] — [йун’іс’т’у], [жоуч’йу] — [жоуч’у]. Після губних та р звук й залишився: [кровйу], [мат’ірйу] (пишемо: кров’ю, матір’ю). Залишився звуки і в словофор­мах статей, бадей, породілей та в прикметниках судейський, житейський, тому що між попереднім приголосним і ним з’явився вставний є, як у словах земля — земель, пісня — пісень, ескадрилья — ескадрилей.

Якщо м’який приголосний стоїть не між двома голосними, то подовження не відбувається: передмістя, запястя, тертя.

ukrainskamova.com

Подвоєння та подовження приголосних

Подвоєння приголосних при збігу їх

1. Подвоєння приголосних маємо при збігу однакових приголосних:

а) Префікса й кореня: ввіч, ввічливий, віддати, відділ, заввишки, ззаду, оббити, роззброїти, роззява.

Примітка. Не подвоюються приголосні в таких словах, як отой, отут, отак, отам, отепер, отоді, а також оцей тощо;

б) Кінця першої й початку другої частини складноскорочених слів: військкомат (військовий комісаріат), страйкком (страйковий комітет), юннат (юний натураліст);

в) Кореня або основи на —н- (-нь-) і суфіксів -н(ий) [-н(і)й], -ник, -ниц(я): вина — безвинний, день – денний, закон — законний, кінь – кінний, причина — причинний, осінь — осінній, ранок — ранній; баштанник, годинник, письменник; віконниця, Вінниця.

Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний — безвинність — безвинно, законний — законність — законно, туманний — туманність — туманно;

г) Основи дієслова минулого часу на с і постфікса -ся: винісся, пасся, розрісся, трясся.

-ЕНН(ИЙ), -АНН(ИЙ)

2. Буквосполучення —нн- пишеться:

а) У збільшувально-підсилювальному суфіксі —енн(ий): здоровенний, силенний, численний.

б) У прикметниках на -енн(ий), -анн(ий), [-янн(ий)] зі значенням можливості або неможливості дії: здійсненний, невблаганний, недозволенний, недоторканний, незрівнянний, нечисленний, непримиренний, несказанний, нескінченний та в прикметнику старанний з відтінком підсилення.

в) У прикметниках на -енн(ий) старослов’янського походження: благословенний, блаженний, огненний, священний.

Буквосполучення —нн- зберігається й в іменниках та прислівниках, утворених від таких прикметників: здійсненність, старанність, старанно, численність, численно тощо.

Примітка. Н не подвоюється в дієприкметниках: вивершений, вихований, зроблений, індустріалізований, поораний, сказаний, спечений, як і в прикметниках на -ений з відповідних дієприкметників (з іншим наголосом): варений (пор. варений), печений (пор. печений) та ін., а також у прикметнику довгожданий.

Треба розрізняти такі слова, як здійсненний (який може здійснюватися — прикметник) і здійснений (який здійснився — дієприкметник), нездоланний (непереможний) і нездоланий (якого не подолали), незліченний (представлений у дуже великій кількості) і незлічений (не порахований) та ін.

3. Подвоюються приголосні в словах: бовван, Ганна, лляний, овва, ссати, а також у похідних: бовваніти, Ганнин, виссати, ссавці та ін.

Подовження приголосних перед Я, Ю, Є, І

4. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються (а на письмі позначаються двома літерами), коли вони стоять після голосного:

а) Перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): знаряддя, знаряддю, на знарядді та ін.; життя, життю, у житті; мотуззя, у мотуззі; колосся, колоссю, у колоссі; гілля, гіллю, на гіллі; знання, знанню, у знанні; збіжжя, збіжжю, у збіжжі; сторіччя, сторіччю, у сторіччі; піддашшя, піддашшю, на піддашші; а також у похідних словах: гілля — гіллястий, гіллячка; життя — життєвийжиттьовий), життєпис та ін. Але: знань, знарядь, піддаш, сторіч, угідь.

Якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подовження зберігається: відкриття — відкриттів, почуття — почуттів.

б) Перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини із закінченням -ей): суддя, судді, суддю, суддів і т. ін.; стаття, статті, статтею (але в родовому множини — статей); рілля, ріллі, ріллю, ріллею; Ілля, Іллі, Іллю, Іллею та ін.

в) Перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини ІII відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м’який або шиплячий приголосний: молодь —молоддю, мить — миттю, мазь — маззю, вісь — віссю, міць — міццю, сільсіллю, тінь — тінню, подорож — подорожжю, ніч — ніччю, розкіш — розкішшю.

Але: молодість — молодістю, повість — повістю, кров — кров’ю, матір — матір’ю, пригорщ – пригорщю. В називному відмінку однини вони закінчуються на два приголосних (у тому числі шч – на письмі щ), губний або р.

г) Перед я, ю в прислівниках типу зрання, навмання, спросоння; попідвіконню, попідтинню;

д) перед ю, є у формах теперішнього часу дієслова лити (литися): ллю, ллєш, ллємо, ллєте, ллють, ллється, ллються, а також у похідних: виллю, наллю та ін.

Примітка. Приголосні не подовжуються в словах: кутя, попадя, свиня, у формах числівника третя, третє та ін.

Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся

Смотрите еще:

  • Свод правил 1 с изменениями Свод правил 1.13130.2009 "Системы противопожарной защиты. Эвакуационные пути и выходы" МИНИСТЕРСТВО РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ ПО ДЕЛАМ ГРАЖДАНСКОЙ ОБОРОНЫ, ЧРЕЗВЫЧАЙНЫМ СИТУАЦИЯМ И ЛИКВИДАЦИИ ПОСЛЕДСТВИЙ СТИХИЙНЫХ […]
  • Понятие диалектика законы диалектики Диалектика. Понятие и категории диалектики 1. Понятие движения и развития. 2. Основные законы диалектики. 3. Основные категории диалектики. 4. Динамическая, статистическая закономерности. 5. Детерминизм и […]
  • Какие пенсии поднимут в 2018 Индексация пенсий с 1 апреля 2018 года: кому и на сколько повысят пенсии Уже с 1 апреля 2018 года в России будут проиндексированы социальные пенсии, сообщает informing.ru. В этот раз, как ранее сообщили в […]
Закладка Постоянная ссылка.

Обсуждение закрыто.