Закон україни про доходи

Як оподатковуються іноземні доходи громадян України

Стартувала щорічна кампанія декларування доходів громадян — 2018. В ЗМІ з’являються неоднозначні роз’яснення фіскалів, хто з українців повинен подавати щорічну декларацію і платити податок.

Фіскальна практика країн із розвинутою економікою та сталою демократією передбачає подання щорічних декларацій про доходи усіма громадянами країни – т. зв. загальне декларування. В Україні річна декларація подається окремими групами осіб в залежності від виду одержуваного ними доходу. Однією з таких чисельних груп є особи, які одержують доходи з іноземних джерел. Пропонуємо з’ясувати, хто з них справді повинен декларувати доходи та сплачувати податок, що цікавить інспекторів ДФС і які документи слід підготувати, якщо доводити власну правоту в суді.

Ви одержуєте грошові перекази з-за кордону

За загальним правилом, якщо упродовж звітного року ви одержували грошові перекази з-за кордону на рахунок у банківській чи фінансовій установі, то на думку податківців і у суворій відповідності до ст. 179 Податкового кодексу України вам слід заповнити річну декларацію та сплатити 18% податку на доходи фізичних осіб і 1,5 % військового збору від таких доходів. Одержані євро, долари і фунти переводяться у грошову одиницю України за офіційним курсом НБУ на момент одержання доходу (п. п. 164.4 ст. 164 ПКУ). Для правильного заповнення декларації громадянам слід також вести облік власних доходів і витрат, зберігати первинні документи, квитанції, меморіальні ордери та ін. протягом 1095 днів від моменту подання декларації. Все нібито зрозуміло, але є нюанси.

Насамперед, інформація про грошові операції фізичних осіб в банках України надійно захищена ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Банківська таємниця не дає можливості працівникам фіскальної служби довільно дізнатися про суми грошових коштів, одержаних власниками рахунків. Таку інформацію податківці можуть одержати лише на офіційний письмовий запит за обов’язковою згодою особи — власника рахунку або за його особистим зверненням до банку. Якщо вашої згоди немає – немає і даних. Тому спіть спокійно – без офіційних документів визначити доходи особи та донарахувати їй податки нереально. Виключенням є порушення кримінального провадження стосовно такої особи. Також при одноразовому одержанні коштів в сумі, що перевищує 150 тис гривень в еквіваленті, громадянин може зацікавити Державну службу фінансового моніторингу, яка, в свою чергу, може поділитися інформацією з ДФС. Тому грошові перекази на великі суми (150 тис грн і більше) слід планувати, щоб не тривожити чиновництво марно.

Наступний неоднозначний момент – власне дефініція доходу. Адже Податковий кодекс оперує саме терміном «доход», «податок на доходи» в розумінні оподаткування. Чи є грошовий переказ сам по собі доходом. Насправді зарахування коштів на рахунок особи зовсім не свідчить про одержання нею доходу. Ці кошти могли надійти в якості поворотної матеріальної допомоги, аліментів, надання позики, повернення раніше наданої позики тощо. Тому стверджувати, що грошовий переказ з-за кордону є однозначно доходом і нічим іншим, передчасно. Особливо, якщо у вас збережені документи, які свідчать про інший зміст операції (договір позики, напр.). Позика та її повернення, одержання аліментів не мають за собою юридичних наслідків у вигляді виникнення податкового обов’язку.

З іншого боку, податківці часто-густо трактують грошові перекази з-за кордону як подарунок в розумінні законів про оподаткування. Кошти, які подаровані фізичній особі, дійсно підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для оподаткування спадщини (стаття 174 ПКУ). Якщо погодитися із таким трактуванням грошового переказу, важливо встановити, ким доводиться обдаровуваний дарувальнику. Переважно грошові перекази з-за кордону передають одне одному члени родини: мама — дітям, чоловік – дружині, діти – батькам. Податковий кодекс України таких осіб називає членами сім’ї першого ступеня споріднення. Це батьки, чоловік або дружина, діти, в тому числі усиновлені. Для подарунків в межах таких стосунків запроваджена нульова ставка податку (п.п. 167.3 статті 167 ПКУ). Якщо ставка податку на доходи фізичних осіб є нульовою, то з таких операцій не справляється і військовий збір. Аналогічна позиція стосовно неоподаткування коштів в межах сім’ї викладена і в Сімейному кодексі України, ст.75 якого прямо зобов’язує подружжя підтримувати одне одного матеріально. Сімейний кодекс також містить зобов’язання для батьків матеріально забезпечувати дітей до досягнення ними 18-річного віку, а для дорослих – підтримувати перестарілих батьків. Тому рух коштів між членами сім’ї аж ніяк не можна вважати одержанням доходу в розумінні ПКУ.

Аналогічна ситуація, якщо кошти надсилає бабця онуку або сестра — братові. Для членів сім’ї другого ступеня споріднення (бабця, дід, онуки, брат, сестра) з 01 січня 2017 року також застосовується пільгова 0% ставка податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) замість стандартної 18%. Крім того, із сум таких подарунків не справляється і військовий збір 1,5%.

Зрозуміло, що у випадку одержання грошового переказу від сторонньої особи або якщо родинний зв’язок не може бути доведено документально, суми таких коштів мали би бути задекларовані і оподатковані у загальному порядку. Проте поки ст. 62 про банківську таємницю діє, декларування сум грошових коштів, одержаних з інших країн у формі переказу, залишається добровільною справою для громадян України.

Офіційне працевлаштування за кордоном

Мільйони громадян України працевлаштовані за межами її території. Так, за даними лише ZUS більш, ніж 308 тисяч українців у 2017 р. є платниками внесків на пенсійне, медичне і соціальне страхування у Республіці Польща, а отже працевлаштовані згідно із законодавством. Обов’язок такої фізичної особи сплачувати податки в Україні залежить від статусу її резидентності (п.п. 14.1.213 ст.14, ст.15 ПКУ), який на думку фіскалів першочергово визначається наявністю українського паспорта. Хоча подвійне громадянство заборонено вітчизняним законодавством, багато співвітчизників мають два і більше паспортів. Тому наша людина, яка працює за кордоном, може бути визнана як резидентом, так і нерезидентом України для податкових цілей.

Визначення резидентності

Загальне правило: особа вважається податковим резидентом України, якщо це її місце проживання. Якщо людина живе і в нашій країні, і в іншій державі, то застосовуються додаткові критерії визначення податкової резидентності. Вони визначені в Податковому кодексі і угодах України про уникнення подвійного оподаткування.

Місце проживання в Україні визначається пропискою або реєстрацією в паспорті особи. У випадку життя на дві країни резидентною визначається та, де у людини тісніші особисті і/або економічні зв’язки — т. зв. центр життєвих інтересів. Достатньою умовою для визначення центру життєвих інтересів є місце проживання членів сім’ї або місце реєстрації підприємця (самозайнятої особи), документи на володіння житловою нерухомістю або договір її оренди, трудові або цивільно-правові договори з іноземцями чи іноземними компаніями, угода з дитячим садком чи школою, яку відвідувала дитина. Якщо постійного місця проживання немає і центр життєвих інтересів визначити не можливо, тоді застосовується третій критерій — проживання в Україні 183 дні і більше (включаючи день приїзду та від’їзду) упродовж календарного податкового року (з 01 січня по 31 грудня).

Отже, щоб не бути резидентом, особа має довести, що її місце постійного проживання або центр життєвих інтересів за кордоном, або вона проживала за кордоном понад 183 дні у 2017 році. Довести факт перебування за кордоном упродовж 183 дні і більше за рік можна довідкою з Держприкордонслужби. Також, щоб уникнути суперечок, потрібно зареєструвати припинення діяльності ФОП в Україні, якщо є така реєстрація.

Незважаючи на викладені правила, податкові органи України все ж схильні вважати всіх власників українського паспорта податковими резидентами нашої країни за громадянством. А тому донараховують податки, якщо виявляють факти отримання іноземних доходів. Доведення статусу нерезидентності покладається на особу- платника податку. Якщо особа зможе довести, що для цілей оподаткування вона є нерезидентом, то вона звільняється і від подання декларації, і від сплати в Україні податків на іноземні доходи.

Якщо людину буде визнано податковим резидентом України, вона зобов’язана платити до бюджету податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) з усіх отриманих доходів за ставкою 18% і військовий збір 1,5% від доходу платника. Позитивом є хіба те, що єдиний соціальний внесок (ЄСВ — 22%) з іноземних доходів не сплачується.

За загальним правилом сума іноземного доходу (незалежно від розміру) включається в загальний річний оподатковуваний дохід фізичної особи. При цьому треба подавати щорічну податкову декларацію (особисто, через довірену особу, поштою з повідомленням про вручення та описом вкладення, в електронній формі із зареєстрованим електронним підписом). Декларація про доходи і майновий стан подається громадянами України щорічно до податкових інспекцій за місцем реєстрації проживання, яке вказане в паспорті особи. Тобто, якщо Ви проживаєте і працюєте у Києві, а зареєстровані у Личаківському районі Львова, то декларацію слід подати до Личаківської ДПІ у м. Львові. Увесь перелік наявних податкових інспекцій можна переглянути в довіднику на сайті ДФС України. У випадку якщо Ви не маєте діючої реєстрації (прописки), декларація подається за останньою наявною реєстрацією у паспорті.

Декларація подається до 1 травня року, наступного за звітним. Тобто задекларувати доходи за звітний 2017 рік слід до 30 квітня 2018 року включно. Якщо це декларація, яка передбачає повернення податку у вигляді податкової знижки (стаття ПКУ), то вона може бути подана до 31 грудня 2018 року.

Для офіційно працевлаштованих є ще можливість врахувати суму сплаченого податку з доходів в іншій країні для зменшення податкових зобов’язань з ПДФО. В результаті такого заліку особа може бути фактично звільнена від сплати ПДФО, якщо сума іноземного податку буде перевищувати суму українського податку. Це цілком можливо, наприклад, у Польщі ставка податку на доходи фізосіб 19 %, тому сплачені там суми перекриють 18% вітчизняного ПДФО. Водночас питання заліку іноземного податку проти сплати зобов’язань з військового збору на даний момент не дозволене. Податкові органи вважають, що така можливість відсутня, хоча існують юридичні аргументи проти такої думки.

Такий взаємозалік за ПДФО можливий, якщо між країнами укладено договір про уникнення подвійного оподаткування (перелік офіційно публікується). Для цього, знадобиться також запастися довідкою від іноземних податкових органів про суму сплаченого податку, базу та об’єкт оподаткування. Довідка підлягає легалізації через апостиль або через консульську установу України за кордоном (залежить від країни), якщо інше не передбачено міжнародними договорами. Деякі міжнародні договори про правову допомогу передбачають, що документи, видані владою іноземної держави, не потребують додаткової легалізації.

Якщо резидент не встигає отримати довідку до кінця терміну подачі декларації в Україні — до 1 травня, він може подати до податкового органу за своїм місцем реєстрації заяву про перенесення граничного терміну подання декларації на 31 грудня.

Якщо ж платник зможе довести, що для цілей оподаткування — нерезидент, то він звільняється від сплати в Україні податків на іноземні доходи, а сплачує ПДФО і військовий збір лише з доходів джерелом з України.

Що станеться, якщо не платити

У більшості випадків українці, влаштовуючись на роботу за кордоном, обгрунтовано сподіваються, що податкова служба не дізнається про їхні іноземні доходи. Фіскали ж попереджають, що можуть отримати інформацію про наявність доходів від українських банків. Теоретично це можливо, наприклад, якщо іноземний роботодавець перераховує винагороду на рахунок в українському банку, або якщо офіційно безробітний покладе значну суму коштів (більше 150 тис грн) на банківський рахунок. Хоча ст.62 Закону «Про банки і банківську діяльність» захищає українців поки що і тут.

Між Україною і багатьма країнами формально існує вибірковий обмін податковою інформацією за окремими запитами. Оскільки Україна приєдналася до т. зв. плану BEPS, то в далекосяжній перспективі можливе і запровадження стандарту CRS (автоматичний обмін податковою інформацією) між країнами. Тоді податкова служба зможе отримати інформацію про всі іноземні рахунки, що належать українцям в іноземних банках. Але станеться це не раніше 2019-2020 років через певні об’єктивні причини. Це буде інформація лише про банківські рахунки, а не дані від роботодавців. Найбільшим ризиком для українців є передача фіскальними службами Польщі, Угорщини, Словаччини інформації про суми придбаних нашими громадянами товарів і одержаного Tax free при перетині митного кордону з ЄС. Проте це стане реальністю лише в рамках стандарту CRS не раніше 2019-2020 рр.

Яка відповідальність за факт неподання чи несвоєчасне подання податкової декларації фізичною особою про доходи та майновий стан? Штраф за неподання декларації становить 170 грн за перший випадок і вже 510 грн – за наступний. Крім того, застосовується адміністративна відповідальність від 51 до 136 гривень (ст. 164-1 КУпАП). У разі виявлення податківцями недоплати податку при проведенні документальної перевірки, фізособа зобов’язана буде сплатити крім суми податку ще й штраф у розмірі 25% суми недоплаченого податку (згідно з п. 123.1 ст.123 ПКУ).

Зазвичай мова йде про два види порушень: або людина не подала податкову декларацію та не сплатила податок взагалі, або подала декларацію і сплатила податок, але, на думку фіскальних органів, менше, ніж потрібно.

У першому випадку людині потрібно довести, що вона не була податковим резидентом України і не повинна була подавати таку декларацію. У другому – що вона правильно розрахувала суму податків і це відповідає угоді про уникнення подвійного оподаткування.

Донарахувань за іноземними доходами в Україні обмаль. До суду доходять одиничні випадки. У 2017 році апеляційний суд слухав тільки дві справи в Києві і Львові, і обидві суперечки були вирішені на користь платників податку. Приклад: рішення Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/48/17. Також набуває логічного продовження епопея з податковою перевіркою доходів і витрат міністра фінансів Олександра Данилюка за періоди, коли він одержував іноземні доходи. Що вже говорити про простих смертних, якщо навіть куратор податківців не застрахований від претензій ДФС щодо сплати податків з доходів, отриманих за кордоном.

forpost.lviv.ua

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889- VІ

ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» містить у собі 22 статті.

Даним законом в основу розмежування усієї сукупності платників цього податку покладено критерій резидентства.

При цьому не має першочергового значення, чи є фізична особа громадянином України, громадянином іноземної держави чи особою без громадянства.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» платниками податку є:
—резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;
—нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України. Закон передбачає розмежування об’єктів оподаткування залежно від резидентського статусу платника податку.

Загальний річний оподатковуваний доход складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.Перелік окремих видів доходів, які включаються та не вклю¬чаються до складу загального місячного доходу, встановлені відповідно пунктами 4.2 та 4.3 ст. 4 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб».

Новацією Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» стосовно визначення об’єкта оподаткування резидентів є поняття податкового кредиту. Право на податковий кредит має виключно платник податку—резидент, що має індивідуальний ідентифікаційний номер. Порядок застосування платником податку податкового кредиту за наслідками звітного податкового року визначений у ст. 5 Закону.

Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку в річній податковій декларації. До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Вказані документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом року, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.

Законом передбачено,що право на застосування податкового кредиту має обмеження. Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Закон «Про податок з доходів фізичних осіб» визначає особливості оподаткування окремих видів операцій або доходу:
стаття 10 — операцій, пов’язаних з іпотечним житловим кредитуванням;
стаття 11 — операцій з продажу об’єктів нерухо¬мого майна;
стаття 12 — операцій з продажу або обміну об’єкта рухомого майна;
стаття 13 — доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав;
стаття 14 — доходу, отриманого платником податку як подарунок (або внаслідок укладення договору дарування);
стаття 15 — операцій із заміщення втраченої власності.

Закон «Про податок з доходів фізичних осіб» не передбачає встановлення єдиної ставки податку.

Також слід зазначити , що одним із нововведень Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» порівняно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» є впровадження податкових соціальних пільг. Законом встановлений обов’язок щодо подання податкової звітності є невід’ємним елементом змісту податкового обов’язку платника податків.

Формою податкової звітності є річна декларація про майновий стан і доходи — податкова декларація.

Випадки звільнення платників податку від обов’язку подання деклараці прямо передбачені законом.

federation.org.ua

Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»

Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення

Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 28 грудня 2014 року N 78-VIII,
від 12 лютого 2015 року N 198-VIII,
від 2 березня 2015 року N 222-VIII,
від 16 липня 2015 року N 630-VIII,
від 17 липня 2015 року N 652-VIII

Цей Закон спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також формування загальнодержавної багатоджерельної аналітичної бази даних для надання правоохоронним органам України та іноземних держав можливості виявляти, перевіряти і розслідувати злочини, пов’язані з відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями.

Розділ I.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) активи — кошти, майно, майнові і немайнові права;

2) бездоганна ділова репутація — сукупність підтвердженої інформації про фізичну особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її діяльності вимогам законодавства, а також про відсутність судимості, яка не знята або не погашена в установленому законом порядку;

3) верифікація клієнта — встановлення (підтвердження) суб’єктом первинного фінансового моніторингу відповідності особи клієнта (представника клієнта) у його присутності отриманим від нього ідентифікаційним даним;

4) відокремлений підрозділ суб’єкта первинного фінансового моніторингу — філія, інший підрозділ суб’єкта первинного фінансового моніторингу, що розташований не за місцезнаходженням такого суб’єкта та здійснює фінансові операції або забезпечує їх здійснення, у тому числі надає послуги від імені суб’єкта первинного фінансового моніторингу (крім здійснення представницьких функцій);

5) вивчення клієнта — процес отримання суб’єктом первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та/або в процесі обслуговування клієнта інформації щодо фінансового стану клієнта та змісту його діяльності; проведення оцінки фінансового стану клієнта; визначення належності клієнта або особи, яка діє від його імені, до національних або іноземних публічних діячів, діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, або пов’язаних з ними осіб; з’ясування місця його проживання або місця перебування чи місця тимчасового перебування в Україні (усіх даних щодо адреси місця проживання (перебування): назва країни, регіону (області), району, міста (села, селища), вулиці (провулку), номера будівлі (корпусу), номера квартири);

6) вигодоодержувач — особа, на користь або в інтересах якої проводиться фінансова операція;

7) видаткова фінансова операція — фінансова операція, яка призводить до зменшення активів на рахунку клієнта — власника активів;

8) високий ризик — результат оцінки ризику суб’єктом первинного фінансового моніторингу, що базується на результатах аналізу сукупності визначених критеріїв, який свідчить про високу ймовірність використання суб’єкта первинного фінансового моніторингу для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або фінансування тероризму;

9) внутрішній фінансовий моніторинг — сукупність заходів з виявлення фінансових операцій, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, із застосуванням підходу, що ґрунтується на проведенні оцінки ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму; ідентифікації, верифікації клієнтів (представників клієнтів), ведення обліку таких операцій та відомостей про їх учасників; обов’язкового звітування до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення про фінансові операції, щодо яких виникає підозра, а також подання додаткової та іншої інформації у випадках, передбачених цим Законом;

10) дані, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника (контролера), — відомості про фізичну особу, які включають прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) фізичної особи (фізичних осіб), країну її (їх) постійного місця проживання та дату народження;

11) державний фінансовий моніторинг — сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами державного фінансового моніторингу і спрямовуються на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення:

державний фінансовий моніторинг, який проводиться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, — сукупність заходів із збору, обробки та аналізу зазначеним органом інформації про фінансові операції, що подається суб’єктами первинного і державного фінансового моніторингу та іншими державними органами, відповідними органами іноземних держав, іншої інформації, що може бути пов’язана з підозрою в легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму чи фінансуванні розповсюдження зброї масового знищення та/або іншими незаконними фінансовими операціями, а також заходів з перевірки такої інформації згідно із законодавством України;

державний фінансовий моніторинг інших суб’єктів державного фінансового моніторингу — сукупність заходів, які здійснюються іншими суб’єктами, визначеними частиною третьою статті 5 цього Закону, і спрямовані на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

12) ділові відносини — відносини між клієнтом та суб’єктом первинного фінансового моніторингу, що виникли на підставі договору (у тому числі публічного) про надання фінансових або інших послуг;

13) діячі, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, — посадові особи міжнародних організацій, що обіймають або обіймали протягом останніх трьох років керівні посади в таких організаціях (директори, голови правлінь або їх заступники) або виконують будь-які інші керівні функції на найвищому рівні, в тому числі в міжнародних міждержавних організаціях, члени міжнародних парламентських асамблей, судді та керівні посадові особи міжнародних судів;

14) додаткова інформація — відомості про фінансові операції, які стали об’єктом фінансового моніторингу, та пов’язані з ними фінансові операції, відомості про їх учасників, а також інша наявна у суб’єкта первинного фінансового моніторингу інформація або інформація, яка повинна зберігатися в нього відповідно до вимог законодавства, зокрема інформація з обмеженим доступом, копії документів, або інформація з них, необхідні для виконання завдань, покладених на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

15) додаткові узагальнені матеріали — відомості, зібрані на основі аналізу додатково одержаної інформації на додачу до раніше поданих узагальнених матеріалів;

16) доходи, одержані злочинним шляхом, — будь-яка вигода, одержана внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, яка може складатися з рухомого чи нерухомого майна, майнових та немайнових прав, незалежно від їх вартості;

17) ідентифікаційні дані — це:

для фізичної особи — відомості, зазначені у пунктах 1 частин дев’ятої і десятої, у частинах одинадцятій і дванадцятій статті 9 цього Закону;

для фізичної особи — підприємця — відомості, зазначені у пункті 2 частини дев’ятої, у частині дванадцятій статті 9 цього Закону;

для юридичної особи — відомості, зазначені у пункті 3 частини дев’ятої та пункті 2 частини десятої статті 9 цього Закону;

дані, перелік яких визначений суб’єктами державного фінансового моніторингу, — у випадках, визначених частиною шістнадцятою статті 9 цього Закону;

18) ідентифікація — отримання суб’єктом первинного фінансового моніторингу від клієнта (представника клієнта) ідентифікаційних даних;

19) іноземні публічні діячі — фізичні особи, які виконують або виконували протягом останніх трьох років визначені публічні функції в іноземних державах, а саме:

глава держави, керівник уряду, міністри та їх заступники;

голови та члени правлінь центральних банків;

члени верховного суду, конституційного суду або інших судових органів, рішення яких не підлягають оскарженню, крім оскарження за виняткових обставин;

надзвичайні та повноважні посли, повірені у справах та керівники центральних органів військового управління;

керівники адміністративних, управлінських чи наглядових органів державних підприємств, що мають стратегічне значення;

керівники керівних органів політичних партій, представлених у парламенті;

19 1 ) істотна участь — пряме або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами часткою у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі;

(частину першу статті 1 доповнено пунктом 19 1
згідно із Законом України від 12.02.2015 р. N 198-VIII)

20) кінцевий бенефіціарний власник (контролер) — фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов’язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов’язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

При цьому кінцевим бенефіціарним власником (контролером) не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права;

21) клієнт — будь-яка особа, яка:

звертається за наданням послуг до суб’єкта первинного фінансового моніторингу;

користується послугами суб’єкта первинного фінансового моніторингу;

є стороною договору (для суб’єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до статті 14 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду, а також у випадках, передбачених статтею 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність»);

є гравцем у лотерею або азартну гру, в тому числі казино, електронне (віртуальне) казино (для суб’єктів первинного фінансового моніторингу, визначених у підпункті «в» пункту 7 частини другої статті 5 цього Закону);

22) міжнародні санкції — санкції, які визнаються Україною відповідно до міжнародних договорів України або рішень міждержавних об’єднань, міжнародних, міжурядових організацій, участь у яких бере Україна, а також іноземних держав (у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) щодо замороження активів визначених осіб або обмеження будь-якого доступу до них;

23) належним чином оформлене повідомлення — оформлене та подане до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, відповідно до вимог законодавства повідомлення про фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, або повідомлення, яке містить додаткову інформацію про фінансові операції та їх учасників, що стали об’єктом фінансового моніторингу з боку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

24) національна оцінка ризиків — система заходів, які здійснюються суб’єктами державного фінансового моніторингу, уповноваженими органами державної влади із залученням інших суб’єктів (у разі потреби) з метою визначення (виявлення) ризиків (загроз) легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму, їх аналіз, оцінка та розроблення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та/або зменшення негативних наслідків;

25) національні публічні діячі — фізичні особи, які виконують або виконували протягом останніх трьох років визначені публічні функції в Україні, а саме:

Президент України, Прем’єр-міністр України, члени Кабінету Міністрів України;

перші заступники та заступники міністрів, керівники інших центральних органів виконавчої влади, їх перші заступники і заступники;

народні депутати України;

Голова та члени Правління Національного банку України, члени Ради Національного банку України;

голови та судді Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів;

члени Вищої ради юстиції, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члени Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів;

(абзац сьомий пункту 25 частини першої статті 1 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 12.02.2015 р. N 198-VIII)

Генеральний прокурор України та його заступники;

Голова Служби безпеки України та його заступники;

Директор Національного антикорупційного бюро України та його заступники;

(пункт 25 частини першої статті 1 доповнено новим абзацом
десятим згідно із Законом України від 16.07.2015 р. N 630-VIII,
у зв’язку з цим абзаци десятий — вісімнадцятий
вважати відповідно абзацами одинадцятим — дев’ятнадцятим)

Голова Антимонопольного комітету України та його заступники;

Голова та члени Рахункової палати;

члени Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України;

надзвичайні і повноважні посли;

Начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних Сил України, начальники Сухопутних військ України, Повітряних Сил України, Військово-Морських Сил України;

державні службовці, посади яких віднесені до першої або другої категорії посад;

керівники обласних територіальних органів центральних органів виконавчої влади, керівники органів прокуратури, керівники обласних територіальних органів Служби безпеки України, голови та судді апеляційних судів;

керівники адміністративних, управлінських чи наглядових органів державних та казенних підприємств, господарських товариств, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків;

(абзаци шістнадцятий та сімнадцятий пункту 25 частини першої статті 1
замінено абзацами шістнадцятим — вісімнадцятим згідно із Законом України
від 12.02.2015 р. N 198-VIII,
у зв’язку з цим абзац вісімнадцятий вважати абзацом дев’ятнадцятим)

керівники керівних органів політичних партій та члени їх центральних статутних органів;

26) неприбуткові організації — юридичні особи (крім державних органів, органів державного управління та установ державної і комунальної власності), що не є фінансовими установами, створені для провадження наукової, освітньої, культурної, оздоровчої, екологічної, релігійної, благодійної, соціальної, політичної та іншої діяльності з метою задоволення потреб та інтересів громадян у межах, визначених законодавством України, без мети отримання прибутку;

27) неприйнятно високий ризик — максимально високий ризик, який не може бути прийнятий суб’єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу;

28) об’єкт фінансового моніторингу — дії з активами, пов’язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання таких активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників;

29) обов’язковий фінансовий моніторинг — сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами первинного фінансового моніторингу, з виявлення фінансових операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, ідентифікації, верифікації клієнтів (представників клієнтів), ведення обліку таких операцій та відомостей про їх учасників, обов’язкового звітування про них центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також подання додаткової та іншої інформації у випадках, передбачених цим Законом;

30) офіційний документ — документ, складений, виданий, засвідчений з дотриманням визначених законодавством норм уповноваженою особою, якій законодавством надано право у зв’язку з її професійною чи службовою діяльністю складати, видавати, засвідчувати певні види документів, що підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти і який містить передбачені законодавством реквізити та відомості;

31) первинний фінансовий моніторинг — сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами первинного фінансового моніторингу і спрямовані на виконання вимог цього Закону, нормативно-правових актів суб’єктів державного фінансового моніторингу, що включають, зокрема, проведення обов’язкового та внутрішнього фінансового моніторингу;

32) підозра — припущення, що ґрунтується на результатах аналізу наявної інформації та може свідчити про те, що фінансова операція або її учасники, їх діяльність чи джерела походження активів пов’язані із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи пов’язані із вчиненням іншого суспільно небезпечного діяння, яке визначене Кримінальним кодексом України як злочин або за яке передбачені міжнародні санкції;

33) поглиблена перевірка клієнта — здійснення суб’єктом первинного фінансового моніторингу заходів з отримання (зокрема від органів державної влади, державних реєстраторів, з офіційних або публічних джерел) інформації про клієнта (представника клієнта) для підтвердження або спростування наданих ним даних, достовірність яких є сумнівною;

34) представник клієнта — особа, яка на законних підставах має право вчиняти певні дії від імені клієнта;

35) структура власності — документально підтверджена система взаємовідносин юридичних та фізичних осіб, що дає змогу встановити всіх наявних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), у тому числі відносини контролю між ними щодо цієї юридичної особи, або відсутність кінцевих бенефіціарних власників (контролерів);

36) ризики — небезпека (загроза, уразливі місця) для суб’єктів первинного фінансового моніторингу бути використаними з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення під час надання ними послуг відповідно до характеру їх діяльності;

37) спеціально уповноважений орган — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

38) спроба проведення фінансової операції — здійснення клієнтом чи особою, яка діє від його імені або в його інтересах, дій, спрямованих на проведення фінансової операції, якщо така фінансова операція не була проведена з ініціативи клієнта;

39) суспільно небезпечне діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, — діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або діяння, вчинене за межами України, якщо воно визнається суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за кримінальним законом держави, де воно було вчинене, і є злочином за Кримінальним кодексом України, внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи;

40) таємниця фінансового моніторингу — інформація, отримана під час здійснення державного фінансового моніторингу спеціально уповноваженим органом, а саме інформація про фінансові операції та їх учасників, додаткова інформація, інша інформація, що може бути пов’язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму чи фінансуванні розповсюдження зброї масового знищення та/або іншими незаконними фінансовими операціями;

41) траст — юридична особа-нерезидент, яка провадить свою діяльність на основі довірчої власності, де повірений діє за рахунок і в інтересах довірителя, а також зобов’язується за винагороду виконувати певні юридичні дії;

42) узагальнені матеріали — відомості про фінансові операції, які були об’єктом фінансового моніторингу і за результатами аналізу яких у спеціально уповноваженого органу виникли підозри щодо відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або суспільно небезпечного діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Узагальнені матеріали є повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення. Узагальнені матеріали також можуть бути підставою для здійснення правоохоронними та розвідувальними органами України оперативно-розшукової і контррозвідувальної діяльності. Форма та структура узагальнених матеріалів встановлюються центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, за погодженням з правоохоронними органами;

43) управління ризиками — заходи, які здійснюються суб’єктами первинного фінансового моніторингу, із створення та забезпечення функціонування системи управління ризиками, яка передбачає, зокрема, визначення (виявлення), оцінку (вимірювання), моніторинг, контроль ризиків, з метою їх зменшення;

44) уточнення інформації про клієнта — актуалізація даних щодо клієнта, в тому числі ідентифікаційних даних, шляхом отримання документального підтвердження наявності (відсутності) змін у них;

45) учасники фінансової операції — клієнт, контрагент, а також особи, які діють від їх імені або в їх інтересах, або особи, від імені або в інтересах яких діють клієнт, контрагент;

46) філія іноземного банку — відокремлений структурний підрозділ іноземного банку, що не має статусу юридичної особи і провадить свою діяльність на території України відповідно до вимог, встановлених законами України для банків;

47) фінансова операція — будь-які дії щодо активів клієнта, вчинені за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу, або про які стало відомо суб’єкту державного фінансового моніторингу в рамках виконання цього Закону;

48) фінансовий моніторинг — сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу;

49) фінансування розповсюдження зброї масового знищення — дії з надання, збору чи використання будь-яких активів для розповсюдження зброї масового знищення, за вчинення яких передбачені міжнародні санкції;

50) фінансування тероризму — надання чи збір будь-яких активів з усвідомленням того, що їх буде використано повністю або частково:

для будь-яких цілей окремим терористом, терористичною групою або терористичною організацією;

для організації, підготовки і вчинення окремим терористом, терористичною групою або терористичною організацією визначеного Кримінальним кодексом України терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, створення терористичної групи чи терористичної організації, сприяння вчиненню терористичного акту, провадження будь-якої іншої терористичної діяльності, а також спроби вчинення таких дій.

2. Термін «близькі особи» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про засади запобігання та протидії корупції».

Стаття 2. Сфера застосування Закону

1. Дія цього Закону поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, фізичних осіб — підприємців, а також на юридичних осіб, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, що забезпечують проведення фінансових операцій на території України та за її межами відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Виконання цього Закону не є порушенням Закону України «Про захист персональних даних» в частині обробки персональних даних. Обробка персональних даних відповідно до вимог цього Закону здійснюється без отримання згоди суб’єкта персональних даних.

Стаття 3. Законодавство у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення

1. Відносини, що виникають у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, регулюються цим Законом, іншими законодавчими актами України, що регулюють діяльність суб’єктів фінансового моніторингу, актами Кабінету Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 4. Дії, які належать до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

1. До легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов’язані із вчиненням фінансової операції чи правочину з активами, одержаними внаслідок вчинення злочину, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких активів чи володіння ними, прав на такі активи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуттям, володінням або використанням активів, одержаних внаслідок вчинення злочину.

Розділ II.
СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ

Стаття 5. Система та суб’єкти фінансового моніторингу

1. Система фінансового моніторингу складається з первинного та державного рівнів.

2. Суб’єктами первинного фінансового моніторингу є:

1) банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи;

2) платіжні організації, учасники чи члени платіжних систем;

3) товарні та інші біржі, що проводять фінансові операції з товарами;

4) професійні учасники фондового ринку (ринку цінних паперів);

5) оператори поштового зв’язку, інші установи, які проводять фінансові операції з переказу коштів;

6) філії або представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які надають фінансові послуги на території України;

7) спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу:

а) суб’єкти підприємницької діяльності, які надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна;

б) суб’єкти господарювання, які здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них;

в) суб’єкти господарювання, які проводять лотереї та азартні ігри, у тому числі казино, електронне (віртуальне) казино;

г) нотаріуси, адвокати, адвокатські бюро та об’єднання, аудитори, аудиторські фірми, суб’єкти господарювання, що надають послуги з бухгалтерського обліку, суб’єкти господарювання, що надають юридичні послуги (крім осіб, що надають послуги в рамках трудових правовідносин);

8) інші юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги.

3. Суб’єктами державного фінансового моніторингу є Національний банк України, центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, Міністерство юстиції України, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сфері надання послуг поштового зв’язку, у сфері економічного розвитку, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, спеціально уповноважений орган.

Стаття 6. Завдання, обов’язки та права суб’єкта первинного фінансового моніторингу

1. Суб’єкт первинного фінансового моніторингу (крім спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу, які провадять свою діяльність одноособово, без утворення юридичної особи) з урахуванням вимог законодавства розробляє, впроваджує та постійно з урахуванням законодавства оновлює правила фінансового моніторингу, програми здійснення фінансового моніторингу та інші внутрішні документи з питань фінансового моніторингу (далі — внутрішні документи з питань фінансового моніторингу) та призначає працівника, відповідального за його проведення (далі — відповідальний працівник).

Фінансові групи, учасниками яких є суб’єкти первинного фінансового моніторингу, розробляють та впроваджують єдині правила фінансового моніторингу, включаючи процедуру використання інформації в межах групи з метою фінансового моніторингу. Такі правила поширюються на всіх суб’єктів первинного фінансового моніторингу, що входять до фінансової групи.

2. Суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний:

1) стати на облік у спеціально уповноваженому органі як суб’єкт первинного фінансового моніторингу та повідомляти спеціально уповноваженому органу в порядку, визначеному Національним банком України для суб’єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до статті 14 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду, та Кабінетом Міністрів України для інших суб’єктів первинного фінансового моніторингу, про:

призначення чи звільнення відповідального працівника;

призначення особи, яка тимчасово виконуватиме обов’язки відповідального працівника у разі його відсутності;

зміну відомостей про суб’єкта первинного фінансового моніторингу та/або про відповідального працівника чи особу, яка тимчасово виконує його обов’язки;

припинення діяльності суб’єкта первинного фінансового моніторингу;

2) здійснювати ідентифікацію, верифікацію клієнта (представника клієнта), вивчення клієнта та уточнення інформації про клієнта у випадках, встановлених законом;

3) забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, в процесі, в день виникнення підозри, після їх проведення або під час спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення, зокрема з використанням засобів автоматизації. Особливості та строки виявлення суб’єктами первинного фінансового моніторингу фінансових операцій залежно від специфіки їх діяльності можуть встановлюватися нормативно-правовими актами суб’єктів державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону виконують функції державного регулювання і нагляду за суб’єктами первинного фінансового моніторингу;

4) забезпечувати у своїй діяльності управління ризиками та розробляти критерії ризиків;

5) забезпечувати реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення, зокрема з використанням засобів автоматизації;

6) повідомляти спеціально уповноваженому органу про:

а) фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, — протягом трьох робочих днів з дня їх реєстрації або спроби їх проведення;

б) фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, а також інформацію про свої підозри щодо діяльності осіб або їх активи, якщо є підстави вважати, що вони пов’язані із злочином, визначеним Кримінальним кодексом України, — в день виникнення підозри або достатніх підстав для підозри, або спроби проведення фінансових операцій, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій;

в) фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, — в день їх виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій, а також інформувати про такі фінансові операції та їх учасників визначені законом правоохоронні органи;

7) у разі надходження від спеціально уповноваженого органу повідомлення:

з ненульовими кодами помилок за окремими фінансовими операціями або в цілому щодо наданого суб’єктом первинного фінансового моніторингу повідомлення про фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, або щодо відстеження (моніторингу) фінансових операцій подати протягом трьох робочих днів з дня надходження такого повідомлення до спеціально уповноваженого органу належним чином оформлене повідомлення;

про помилку в опрацюванні додаткової інформації (інформації для виконання запиту уповноваженого органу іноземної держави) подати протягом двох робочих днів з дня надходження такого повідомлення належним чином оформлену додаткову інформацію;

8) сприяти в межах законодавства працівникам спеціально уповноваженого органу в проведенні аналізу фінансових операцій;

9) подавати на запит спеціально уповноваженого органу:

а) додаткову інформацію, що може бути пов’язана з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, а також інформацію, яка може бути пов’язана із зупиненням фінансової операції (фінансових операцій) відповідно до цього Закону — протягом одного робочого дня з дня надходження запиту;

б) іншу, не зазначену у підпункті «а» цього пункту додаткову інформацію, — протягом п’яти робочих днів з дня надходження запиту або в інший строк, погоджений у встановленому порядку із спеціально уповноваженим органом;

10) подавати на запит спеціально уповноваженого органу додаткову інформацію, необхідну для виконання ним запиту, що н

minjust.gov.ua

Смотрите еще:

  • Какая пенсия в саранске Пенсионное обеспечение для жителей Саранска и Республике Мордовия в 2018 году Так, пенсия в Республике Мордовия в 2018 году назначается по федеральным законам, а нюансы регулируются местными […]
  • Новое о субсидиях с апреля 2018 Изменен порядок предоставления субсидий на оплату жилья и услуг ЖКХ С 31 июля прошлого года в России введена новая модель формирования цены на тепло – на основе "альтернативной котельной". В частности, в […]
  • Бюджетные полномочия законодательных органов Статья 153. Бюджетные полномочия законодательных (представительных) органов СТ 153 БК РФ 1. Законодательные (представительные) органы рассматривают и утверждают соответствующие бюджеты бюджетной системы […]
Закладка Постоянная ссылка.

Обсуждение закрыто.